пільги та субсидії

ОБСЛУГОВУВАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ ГАЗОВИХ МЕРЕЖ: ЧОМУ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ТЕРОР?

6 травня 2019
Протягом останнього року облгази почали масово відключати багатоквартирні будинки від газу. При чому, характерно, що, переважно, це будинки, у яких створено ОСББ. У чому проблема – бідкаються споживачі? Коли включать? Хто винен? Оператори ГРМ (облгази) пояснюють людям, що начебто в будинку підозра на витік газу, а тим часом змушують голову правління ОСББ підписати акт розмежування балансової належності та укласти договір про технічне обслуговування внутрішньобудинкових газових систем на певну суму. Чому ж облгази так впевнено і безнаказано дозволяють собі таку поведінку? Адже голова правління ОСББ не має жодних правових підстав для підписання таких документів?
Річ у тім, що такий шантаж можливий завдяки відсутності адекватної реакції від незалежного регулятора (НКРЕКП), правоохоронних органів, а також наявності «білих плям» у законодавстві, які пролобіювали монополісти і пручаються щоб розставити усі крапки над «і».
Раніше внутрішньогобудинкові мережі обслуговували облгази на підставі наказу Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» від 30 липня 1997 р. № 35 «Про затвердження Положення про порядок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення». Хоча і бідкалися, що змушені робити це за власний кошт.
«Руки розв’язало» операторам ГРМ скасування даного документи наказом Міненерговугілля від 10 травня 2018 р. № 250.
Облгази остаточно заявили про припинення технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання та відсутність у тарифах, затверджених витрат на дані цілі.
Згідно закону Про ринок природного газу та кодексу ГРМ, основною функцією облгазів є забезпечення розподілу природного газу до споживачів та належної якості газу (якісних і фізико-хімічних характеристик). Однак, далі законодавство, чітко не каже, де закінчується межа відповідальності оператора ГРМ. Чи зобов’язаний облгаз забезпечити послугу розподілу до газової комфорки споживача чи лише до точки, де починаються власні мережі споживача (межі балансової належності)? Яким чином тоді споживач повинен самостійно забезпечити належну есплуатацію мереж, а також якість газу у своєму будинку чи квартирі?
Єдиним інструментом захисту споживачів є закон України Про житлово-комунальні послуги, який чітко визначає, що постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості виключно на підставі індивідуальних договорів між виконавцем та побутовим споживачем. Очевидно, що забезпечити якість послуги з розподілу в комфорці споживача не можливо без обслуговування внутрішньобудинкових газових систем. Тому закон пропонує дві моделі. «За замовчуванням» застосовується модель-1. Законом на Оператора ГРМ покладений обов’язок здійснювати ТО ВБСГ. Стороною договору є споживач/власник квартири-співвласник багатоквартирного будинку. Облгаз виставляє кожному споживачу у квитанції додаткову плату. Модель-2 передбачає, що співвласники своїм рішенням можуть обрати іншу організацію для обслуговування внутрішньобуднкрвих газових мереж і домовитися про інші правила.
Однак, кодекс ГРМ, містить «розпливчасті» і практично незастосовні формулювання формулюваня, яким, власне, і керуються облгази зі згоди НКРЕКП. Отже, згідно цього документа, «в**ласники газових мереж**, у тому числі побутові споживачі та співвласники/особа, уповноважена на це співвласниками, внутрішньобудинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж …, зокрема, укладають відповідний договір із суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт». Хто ж повинен підписати акт розмежування з оператором ГРМ? Тут відповідь ще цікавіша: «власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки».
Власність зобов’язує. Очевидно, з цим принципом ніхто не сперечається. І власниками газових мереж у багатоквартирному будинку є його співвласники – власники квартир і нежитлових приміщень. В кінцевому підсумку за все платить споживач, у тому числі – за утримання та експлуатацію власних мереж. Тільки не зовсім зрозуміло – що саме входить до робіт з технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових газових систем. Які витрати сьогодні включено на сьогодні до складу послуги з розподілу природного газу, а за які необхідно доплатити додатково. Облгази, користуючись відсутністю необхідного затверженого Міненерго переліку робіт на технічне обслуговування та ремонт мереж, нав’язують власний перелік робіт та умови.
Крім того, навіть кодекс ГРМ говорить, що договір повинні укладати співвласники чи уповноважена особа. Звісно, у переліку є ще «балансоутримувач» (поняття, яке застаріло) і управитель, який не має правових підстав. Жодним чином справедливо не згадується ОСББ, хоча саме ОСББ облгази, замість того, щоб працювати з кожним споживачем, шантажем змушують підписувати акти розмежування укласти договори договори, а потім зібрати і перерахувати облгазу гроші. Можливо, вони вважають ОСББ загадковою «іншою особою», яка змушена погодитися під тиском.
Щоб остаточно «розставити все на свої місця», народні депутати підготували проект змін до закону України «Про житлово-комунальні послуги» (адже закон має вищу юридичну силу, ніж постанова НКРЕКП, якою затверджений Кодекс ГРМ), у яких детально описали алгоритм надання послуги з розподілу природного газу і обслгуговування внутрішньобудинкових газових систем.
Отже, законопроект визначає дві моделі вирішення питання ТО:
1. Модель №1 «В силу закону» – Законом на Оператора ГРМ покладений обов’язок здійснювати ТО ВБСГ. Стороною договору є споживач/власник квартири-співвласник багатоквартирного будинку.
2. Модель №2 «Волевиявлення співвласників ББ» – Співвласники самостійно обирають суб’єкта господарювання та укладають з ним договір на ТО ВБСГ.
Стороною договору з суб’єктом, визначеним співвласниками, є уповноважена співвласниками ББ особа.
Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів». Плата виконавцям комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом»
За «замовчуванням» застосовується модель-1.
Оператор газорозподільної системи здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в багатоквартирних будинках . Договір укладається між облгазом та кожним споживачем послуг з розподілу природного газу у багатоквартирному будинку на підставі типового договору. Типовий договір затверджує Національна комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Договір укладається строком на один рік і продовжується атоматично, якщо кожна зі сторін не заперечує.
Вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання розраховує облгаз з урахуванням інвентаризаційної відомості відповідного багатоквартирного будинку. Але ця вартість не може перевищувати граничного рівня, який затверджує НКРЕКП. Ціна договору визначається шляхом ділення вартості технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання конкретного будинку пропорційно до кількості укладених договорів із споживачами послуг з розподілу природного газу у такому будинку.
Вартість технічного обслуговування виставляється оператором ГРМ о оплати в єдиному рахунку на оплату послуг з розподілу природного газу та зазначається у такому рахунку окремим рядком.
За рішенням співвласників багатоквартирного будинку може дути застосована модель – 2. А саме, обрано іншого суб’єкта господарювання, який має відповідний дозвіл, для виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Співвласнки повинні повідомити оператора ГРМ про своє рішення обрати іншого виконавця робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових газових систем, і протягом 30-и днів з моменту надходження звернення договори з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку, укладені між споживачами послуг з розподілу природного газу та облгазом, достроково припиняються

ПСЕВДОМОНЕТИЗАЦІЯ: ЩО (НЕ) РОБИТИ ОСББ

Уряд 27 грудня 2018 року прийняв
зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848
, які нібито запроваджують з 1 січня 2019 року монетизацію житлових субсидій. Власне, таку “монетизацію” багато хто вже назвав псевдомонетизацією. І ми з такою характеристикою категорично згодні.
ОСББ України ще на етапі обговорення проекту постанови звертали увагу на те, що дійсної монетизації запропоновані зміни не передбачають, а натомість запроваджують непрозору модель
, яка для ОСББ є не лише неприйнятною, а й просто незастосовною – бо суперечить економічній логіці роботи ОСББ і чинним законодавчим актам. На жаль, пропозиції ОСББ
залишилися проігнорованими.
Не будемо знову докладно зупинятися на характеристиці прийнятих змін – про них вже докладно писали
і на “ПроОСББ”, і на інших ресурсах. Якщо ви ще не читали – радимо ознайомитися, щоб розуміти, про що піде мова далі.
Розглянемо тепер, що робити ОСББ у ситуації, яка склалася. За великим рахунком, варіантів два: або брати участь у “псевдомонетизації”, або не брати.
Що означає для правління ОСББ взяти участь у запропонованій Урядом схемі? Це означає – укласти договір з “Ощадбанком”, обмінюватися з ним інформацією про нарахування, вести окремий від решти співвласників облік внесків стосовно “субсидіантів”, чекати від Ощадбанку “відшкодування” субсидій… і не дочекатися (чому – дивися тут
). Іншими словами – узяти додаткову відповідальність та понести додаткові витрати без будь-якої практичної користі для ОСББ і співвласників.
Саме тому ОСББ взагалі не варто брати участі в схемі “монетизації”, яку нині реалізує Уряд. І спираємося при цьому ми на статтю 11 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, яка введена в дію з 1 січня 2019 року. Ця стаття встановлює, що “передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”. Власне, в цьому реченні і викладена вся суть справжньої монетизації житлових субсидій і пільг: **держава – громадянину – гроші**. Кабінет Міністрів України може встановлювати порядок виплати пільг і субсидій, але не може змінювати cуті підходу, закладеного законом. А в цьому підході немає місця ні виконавцям комунальних послуг, ні тим більше ОСББ.
Нижче – відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають з цього приводу.
Чи треба ОСББ укладати договір з “Ощадбанком” про обмін інформацією щодо отримувачів субсидій та подавати йому “реєстри нарахованих платежів”?
**Ні, не треба.** По-перше, жоден закон не зобов’язує до цього ОСББ, а підзаконний акт (постанова Кабінету Міністрів України) просто не може до цього зобов’язати. По-друге, це організаційно й економічно є невигідним для ОСББ. По-третє, подання реєстру, згідно з постановою, є фактично вимогою про сплату внесків (про виконання грошового зобов’язання); адресувати таку вимогу ОСББ має право лише співвласнику, з яким пов’язане статутними відносинами.
Чи треба зменшувати суми нарахувань “субсидіантам” і пільговикам на суми нарахованих житлових субсидій і пільг?
**Ні, не треба.** ОСББ не має на це правових підстав. Такий механізм не описаний в Законі України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та суперечив би його статтям 20 і 22, а також статті 11 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Тому всім співвласникам – у тому числі отримувачам житлових субсидій і пільг – правління ОСББ зобов’язане надавати квитанції/рахунки з повними нарахуваннями внесків.
**Чи повинне ОСББ надавати інформацію на запит органів соціального захисту населення?**
Так – але лише ту, яку органи соцзахисту запитують у межах своєї компетенції, і законним власником (розпорядником) якої є ОСББ. Тобто, ОСББ може і повинне повідомляти про перелік і розміри внесків, встановлених загальними зборами, та про їх зміну. А от відомості про склад зареєстрованих, фактично проживаючих чи не проживаючих у приміщенні, площу приміщення і навіть його власника – на сьогодні вже є відомостями відповідних державних реєстрів; ОСББ не може гарантувати достовірності відповідних даних на момент їх надання, і тому ми не рекомендуємо головам правлінь брати на себе таку відповідальність.
Якщо з Держказначейства або “Ощадбанку” надійдуть кошти за конкретного співвласника – пільговика чи субсидіанта, чи зараховувати їх як сплату внесків?
Так, зараховувати – за умови, що в призначенні платежу (або супровідному списку) чітко зазначено, за кого і скільки сплачено. Тобто, ОСББ може і повинне зараховувати конкретні суми за конкретних пільговиків і субсидіантів. А от абстрактних “відшкодувань” без поіменного списку з конкретно зазначеними сумами ОСББ приймати не може.
**Чи не постраждають отримувачі житлових субсидій, якщо ОСББ не укладе договір з “Ощадбанком”?**
**Ні, не постраждають.** Прийнята Урядом схема “монетизації” передбачає, що до ***розрахунку*** беруться всі нарахування субсидіанту, передбачені чинним законодавством. Тобто при призначенні субсидії в її загальному розмірі орган соцзахисту врахує витрати співвласника, які він несе, сплачуючи внески та платежі об’єднанню. Для цілей призначення субсидії ОСББ повідомляє органам соціального захисту населення інформацію про розмір внесків, як ми про це писали вище. Договір з “Ощадбанком” потрібен для ***виплати*** субсидії – нібито щоб ОСББ отримало платіж за субсидіанта від Мінсоцполітики з рахунку останнього в “Ощадбанку”. Однак, по-перше, черговість здійснення платежів “Ощадбанком” передбачена така, що ОСББ з високою вірогідністю (згідно черговості отримання) ніколи не отримає від нього коштів. По-друге, якби сталося диво, і на “обліковому записі” субсидіанта в “Ощадбанку” лишилися якісь кошти, то по завершенні строку, на який призначено субсидію, субсидіант має право їх (залишок коштів) просто зняти “живими грошима”. Тому найнадійніший і для ОСББ і для субсидіанта підхід – 100% нарахування і 100% сплата внесків.
**Чи треба ОСББ вести облік “економії” чи “невикористаної суми субсидії”?**
**Ні, не треба.** По-перше, згідно зі статтею 10 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, визначення переліку та розмірів внесків і платежів є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ. Тож усі співвласники сплачують їх на рівних умовах у встановлених загальними зборами розмірах, і відсутні правові підстави комусь окремо зменшувати нарахування. По-друге, навіть якщо кошти субсидії сплачуються органами соціального захисту населення чи “Ощадбанком” на рахунок ОСББ, для останнього вони є не “бюджетними коштами” чи “субсидією”, а сплатою внеску в ОСББ за конкретного співвласника. Субсидією ці кошти є для її отримувача, а не для ОСББ. Тому й окремого обліку “використання субсидії” ОСББ не може вести. Відтак, не може виникнути і “економії” та “невикористаної суми субсидії”.
Сказане стосується так само й тих ОСББ, наприклад, що самостійно забезпечують потребу в опаленні (мають дахові котельні). Залежно від прийнятих загальними зборами рішень, такі ОСББ переглядають/коригують розмір внесків на опалення або щомісяця, або по завершенні опалювального сезону. У кожному разі, від такого перегляду змінюються розміри нарахувань конкретним співвласникам, з яким ОСББ і перебуває у правовідносинах і з яким проводить розрахунки. Якщо держава вважає, що субсидіант в результаті щось “зекономив” – про це їй слід цікавитися у такого субсидіанта, а не в ОСББ.

Насамкінець, звертаємо увагу на те, що все сказане вище в рівній мірі стосується і тих пільг та субсидій, що призначаються з 1 січня 2019 року, і тих, що були призначені до цієї дати. Адже згадані вище положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” не передбачають поділу житлових субсидій на “старі” та “нові”.

МОНЕТИЗАЦІЯ СУБСИДІЙ ТА ПІЛЬГ: ВПЕРЕД ЧИ НАЗАД?

25 квітня 2019,

Згідно законодавства, з 1 січня 2019 року повинна була відбутися монетизація житлових субсидій. Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг – виплачуватися споживачам в грошовій формі. Монетизація субсидій відбулася частково з лютого цього року, а пільги поки взагалі не монетизовані.

Мінсоцполітики планує зробити наступний крок – запровадити монетизацію пільг. При цьому передбачається її втілити у двох альтернативних формах. За замовчуванням, застосовуватиметься ”безготівкова” форма виплати («псевдомотетизація») – коли кошти на рахунок пільговика не надходять, а перераховуються Мінсоцполітики на рахунок міністерства в Ощадбанку, а відтак – виконавцям комунальних послуг за їхніми “заявками” (реєстрами нарахувань); тобто, пільговик “живих” грошей не бачить. За заявою пільговика, якщо він не має заборгованості, може бути застосовано так звану “готівкову форму” виплати (“живі” гроші на рахунок в банку). Однак якщо пільговик матиме борги, він буде переведений на «безготівкову» форму виплати. На жаль, проект не передбачає можливості вибору монетизованої форми виплати пільг одразу при їх призначенні.

Усі субсидіанти, які не мають заборгованості за житловово-комунальні послуги (окрім несправедливих боргів) станом на 1 травня, отримуватимуть монетизовану грошову допомогу. Боржники ж не зможуть скористатися правом на субсидію. Лише коли претендент на субсидії погасить борги – йому автоматом буде призначено субсидії у «безготівковій формі» (псевдомонетизовану).

Про те, чому важлива монетизація і як вона змінює поведінку споживачів, немає сенсу зайвий раз нагадувати. Мільйони українців відчули переваги соціальної допомоги у власні руки та економії залишку. На щастя, реформа стартувала, і основне завдання – не допустити «відкату назад».

На жаль, пропонована урядом схема з варіантом “безготівкової” монетизації, яка пропонується для тих споживачів, що мають проблеми з платіжною дисципліною та “за замовчуванням” для пільговиків, містить ряд ризиків і загроз. При цій моделі громадяни-отримувачі субсидій повністю позбавлені можливості розпоряджатися коштами на рахунку Мінсоцполітики в Ощадбанку (наголосимо: мова саме про рахунок міністерства, а не громадянина, в Ощадбанку). Натомість, кошти автоматично списуватимуться з цього рахунку «за заявками» (реєстрами нарахувань) підприємств монополістів. Очевидно, що при такому підході у недобросовісних виконавців послуг з’являється спокуса – штучно “створювати” заборгованість споживачам (чи повідомляти органам соцзахисту про неіснуючу заборгованість) і гарантовано, без контролю споживача, отримувати кошти від держави, замість того, щоби налагоджувати систему збору платежів.

Отже, що не так з «безготівковою формою монетизації»?

Громадянин усувається від розпорядження коштами, які по суті належать йому – адже йдеться про адресну соціальну допомогу. Ощадбанк без відома громадянина від його імені оплачуватиме які завгодно нарахування монополістів. Непоодинокими є випадки, коли нарахування за комунальні послуги з тих чи інших причин (споживач не встиг вчасно передати покази лічильника, лічильник не справний чи відсутній) відбуваються за нормативами. Переважно, виконавець виставляє до сплати суми в квитанціях, які в кілька разів більші, ніж повинен фактично сплатити громадянин. Існують і випадки, коли між громадянином і виконавцем наявний спір щодо неправильно/помилково проведених нарахувань (“приписок”) чи непроведених перерахунків. Цілком ймовірно, що нормативні нарахування та “приписки” стануть масовими, адже система не передбачає жодної верифікації нарахувань. Скільки подав монополіст у реєстрі – стільки і спише Ощадбанк із облікового запису отримувача субсидії. Ймовірно, що економії споживач не дочекається ніколи, а довести свою правоту не зможе. У кінцевому рахунку, постраждає субсидіант та пільговик.
Уся система залежить від будь-кого з учасників. Уявімо, що субсидіант чи пільговик справно платить свої внески в ОСББ та вносить плату за комунальні послуги виконавцям, і боргів не має. Однак достатньо одному із численних виконавців комунальних послуг повідомити – унаслідок помилки чи зі злого умислу – про наявність боргу, як пільга чи субсидія переводиться на “безготівкову” форму виплати! У виграші – підприємство, яке стоїть першим у списку на виплати з рахунку в Ощадбанку (“тепловик”, “газовик” або “енергетик”). У програші – громадянин, з уже названих вище причин.
До процесу адміністрування виплати житлових субсидій і пільг у грошовій “безготівковій” формі мають залучатися ОСББ, управителі та виконавці комунальних послуг. Мова йде про укладання договорів із Ощадбанком, окремий облік пільговиків і субсидіантів, подання Ощадбанку реєстрів нарахувань, проведення звірянь тощо Такі функції є не лише невластивими і неприродніми для них в умовах отримання громадянином соціальної допомоги (пільги чи житлової субсидії), а й зайвими і шкідливими. Адже про яку прозорість взаєморозрахунків між державою та субсидіантом може іти мова, якщо бухгалтери газзбутів і теплокомуненерго, де-факто, визначатимуть платежі? Кілька років тому наша держава де-юре визначилася, що рухається у напрямку побудови енергетичних ринків – українці повинні самі обирати постачальника газу, електрики, а колись – і тепла. Так само, в минуле мають канути неефективні ЖЕКи, а замість них з’явитися професійні управителі. Конкуренцію вітчизняним структурам фірташа-ахметова-григоришина-вілкула мали би скласти міжнародні компанії. Однак, іноземні інвестиції не поспішають. І причиною є не лише регульовані ціни на енергоносії. Не дарма міжнародні партнери, зокрема, Міжнародний валютний фонд, ставить для нашої держави обов’язковою умовою монетизацію житлових субсидій – коли соціальну допомогу отримуватиме конкретний споживач у грошовій формі, який далі самостійно сплачуватиме рахунки. Адже складно уявити, як міжнародний постачальник газу чи електрики буде змушений щомісяця (!) заповнювати реєстри нарахувань за комунальні послуги, передавати їх в різні структури, а потім очікувати від них оплати.
Обрання для роботи лише одного банку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. постанова Кабміну не може зобов’язувати укладати договори і платити комісії конкретному банку.

Якщо підвести підсумок, то ситуація виглядає таким чином.

1. Мінсоцполітики пропонує одночасно мати дві форми виплати пільг і житлових субсидій у грошовій формі – “готівкову” (дійсна монетизація, однак пропонується як допоміжний варіант) та “безготівкову” (імітація монетизації, яка пропонується як основний варіант).

2. Єдиним аргументом на користь “безготівкової” форми називається необхідність впливати на несумлінних пільговиків і субсидіантів, які використовують отримані “живі” гроші нецільово і накопичують борги.

Але чи дійсно необхідність впливати на боржників є спроможним аргументом у цій ситуації? Завданням пільг і житлових субсидій є забезпечити громадянину спроможність оплачувати внески в ОСББ та плату за житлово-комунальні послуги. Саме соціальна підтримка в даному разі є завданням і клопотом держави. А от робота зі збору платежів є завданням не держави, а ОСББ, управителя, виконавця – тобто, того, хто перебуває з громадянином у безпосередніх (статутних, договірних) взаємовідносинах. І робота з боржником-пільговиком чи субсидіантом нічим не відрізняється від роботи з будь-яким іншим боржником. Її просто треба робити: відслідковувати історію (не)платежів, з’ясовувати причини несплати, за необхідності виправляти помилки в нарахуваннях, зрештою, вживати досудових – і судових заходів впливу на боржника. Звісно, це важче, ніж просто “виставити рахунок” Ощадбанку і отримати всю суму “на тарілочці”.